Українське мистецтво 15/03/2007 Українське кіно. Погляд на історію
В Україні можна не нагадувати слова колишнього лідера пролетаріату Леніна, який майже століття назад стверджував, що “серед усіх видів мистецтва – кіно для нас є найважливішим”. Цей видатний “піарщик” свого часу добре розумів, що кінематограф – це один з найсильніших засобів впливу на громадську думку та освіту, а також насадження нової форми ідеології. Не дивлячись на цей ідеологічний тиск, Україна є місцем народження цілої низки видатних режисерів, які належать до засновників світового кіномистецтва. Так що ж являє собою історія цього найбільш популярного виду мистецтва в Україні і як воно розвивається на даний момент?
Кінофільми вперше з’явилися в Україні в 1896 році, коли кінематографічна продукція братів Люм’єр була продемонстрована у Чорноморському порту міста Одеси і далі в інших містах країни. На початку 20-го століття на кіностудіях Києва, Харкова та Одеси розпочалося виробництво фільмів на українську тематику, віддаючи перевагу екранізації популярних українських вистав або історичних творів, але майже відразу після вибуху революції 1917-го року розвиток кінематографу в Україні майже припинився.
 За часів радянської влади всі приватні кіностудії були націоналізовані. Спочатку були реконструйовані лише дві кіностудії (відомі як кіно-підприємства): в Ялті та в Одесі. У 1928 році в Києві була відкрита найбільша кіностудія, яка рік потому отримала назву кіностудії імені Олександра Довженка, на честь видатного українського режисера.
 Виробництво кінофільмів та мережа кінотеатрів дедалі збільшувались, разом з кількістю кіноглядачів. З такою великою базою, українська кіно-індустрія була однією з найбільших серед колишніх радянських республік за обсягом та творчим потенціалом. За часів Радянського Союзу в Україні вироблялось 30 відсотків від усієї кінопродукції країни. В середині 1980-х років, наприклад, щорічно вироблялось 60 художніх фільмів та 500 документальних, анімаційних та науково-популярних фільмів, збагачуючи державну скарбницю більше ніж на 200 мільйонів доларів валового прибутку кожен рік. Але основною рисою українського кінематографу був його самобутній національний колорит, збережений протягом років.
Після розпаду Радянського союзу на початку 90-х років, українська кіноіндустрія переживала найважчі часи. Майже протягом десятиріччя повністю ігнорувалися роботи українських режисерів та замінялись переглядом домашнього відео. Як наслідок, все менше українців відвідували кінотеатри. Висококваліфікованих, але безробітних на батьківщині українських фахівців в області кіномистецтва можна було зустріти на кращих кіностудіях світу. Наприклад, у виробництві всесвітньо відомих блокбастерів, таких, як, наприклад, “Титанік” та “Володар кілець” брали участь українські фахівці. Більшість кіностудій країни припинили своє існування або знімали лише телевізійні передачі чи рекламу.
Але сьогодні є всі ознаки того, що українська кіноіндустрія набирає силу: з’являються нові фільми, і виходить на сцену нова генерація українських кінорежисерів.
Імена екрану:
Олександр Довженко. Суперечливий кінорежисер
Сергій Ейзенштейн
Сергій Параджанов
Українське кіно сьогодні. Олесь Санін вводить моду на Україну
Решта новин 
Український етно-рок. Автентичний на 100 відсотків! 15/03/2007 Карпатські “Дикі танці” підкорили Європу 27/05/2005 Парадокси українського модернізму 23/02/2005 | 
